Усус кундусус або особливості спілкування вінничан із нагУальцями

Як звучали перші пісні які заспівала людина? Чи пам’ятаєте ви радісне дитяче відкриття: якщо стукнути по днищу великою каструлі та малої - звуки різні! Чи впадали ви в транс під мірне акомпанування пилососа? А чи чули як верхівки сосен шумлять? А ці музиканти не лише чули, а й відтворювали за допомогою дивного інструмента, що вони його назвали «Йолкін ніс».

Гурт "нагУаль" з Білорусі справді занурив всіх у казку на час свого виступу, та так, що виринати знов у дійсність не хотілося. Для створення казок підходить різноманітний інструментарій: великий барабан, чарівна рура, дзвіночки та шланг від пилососа. З усім цим музиканти граються, немов діти, відтворюючи незвичне та гармонійне звучання, викрикуючи з придиханням шалені звукові імітації, розбурхуючи уяву: такою мабуть відчували музику наші пращури.

Уявіть, що заблукали у казковому лісі та прислухаєтесь до його звуків. В цьому дивному лісі квітуча папороть на кожному кроці, а дивні звірі придивляються до вас з-за кущів та вивчають. Шалені вигуки та тихенькі зітхання, проникливий шепіт та далекий гуркіт. І не дивуйтеся, будь ласка, якщо з купи пожухлого листя раптом матеріалізується лісовичок і почне з вами довірливо розмовляти, розповідаючи свою казку.

Не бійтеся, відповідайте. І не кажіть що не знаєте цієї мови, що створена з зойків та ухів: лише почувши ви її зрозумієте, інтуїтивно. І не дивно, ментальне кодування зітхань та радісних схлипувань тотожне у жителів казкових лісів та звичайних щасливих людей. Підспівуйте! Не лякайтесь, якщо за спроби зімітувати схожі звуки, зграї світлячків розлетяться відблискуючи крильцями на сонці - нормальна казкова реакція! Джабо кя! Ок як як яхако! Амахо! Коки-токи каванана токи! Найну, найну ка! І, якщо раптом у вас зявиться натхнення злетіти, спершу подивіться на небо, чи не пролітають саме зараз зграї лісників, у них шалений трафік в небі.

А тим часом… Шланг від пилососа мірно завиває. Журчання звуків та вигуки зливаються в плавні словосплетення. Все це театральне дійство на сцені заворожує, зал розбурхано чистими емоціями. Це повернення до витоків музичного оточення людини, до чистого природнього мистецтва.

Вправні казкарі втілювали казкові образи у життя! А якими чудернацькими були назви казок: «Абрикосові коридори», «У зємлі под юбкой», «Утєшеніе снєгом», «Лєснікі лєтять»… Тож подякуймо англійцеві Бену, його кларнету, вмінню вправно «заграти» на пилососі та зовсім відпадно пританцьовувати. Дяка дріботінню яскравих дзвіночків Анаки, та Юрі, що створював ритм на контрабасі. Особлива шана харизматичному Льоні, чий шаманський вокал подарував кожному, хто був у залі, первозданну чистоту почуттів.

Відлетіли у вирій лісники, але залишили найтепліші відчуття, та обіцяли, що ми їх ще почуємо! А поки, слухайте неповторний етнічний сюрреалізм на Myradio, та посміхайтеся!

* всі слова з незрозумілим значенням взяті з «нагуалійської» мови і перекладу не підлягають.

Автор: Тимченко Лариса
Фотограф: Кушка Максим