ВВ: биография

А почалось усе з вибуху... Потужна радіоактивна енергія Чорнобильської АЕС породила паніку, міграцію, безумство... і український рок. За тиждень після аварії, коли сум'яття тривожило Україну та її сусідів, троє студентів (Олег Скрипка, Олександр Піпа та Юрій Здоренко) спокійнісінько сидячи в рідній «общазі» добре відомого КПІ (Київський Політехнічний Інститут), пили чай, читали Федора Достоєвського і міркували над тим, «що таке робити, коли нема роботи...» Так народилася рок-група «V.V.». Хоча «справжнісіньким Vе.Vе.» вона стала трохи згодом, коли охрестилася за сприянням того ж таки Федора Михайловича, набралася «побільше мислів» та підшукала собі барабанщика Сергія Сахна, котрий родом з славнозвісного Чорнобилю. І відразу воно, V.V., заволоділо серцями, мозками, руками, ногами усіх здравомислячих людей України. Жодна Галя не встояла під пристрасним «моя богиня, ти — моя цариця. Без тебе, без тебе не виживу...» і зараз таки пускалася в добрі танці. Їхній перший хіт «Танці» спричинив несподіваний вибух, примушуючи навіть порядних людей у краватках стрибати вище своєї голови. Тому не варто описувати читачеві вихід корисної енергії у молодих осіб та підлітків. Та на відміну від всеукраїнської трагедії, цей вибух вніс багато здорового глузду і шаленого драйву. «Мамо, гей! Мамо, хлопці грають...» та ще й як грають рок, нехай мами і не пускають їх у клуб, вони співатимуть «про те, що в кожного болить», «чого не вистачає, хто і що зробив?». Український політрок! Та мабуть більше співатимуть про зірки, про любов та прекрасну і таку далеку країну мрій. «Перший Рок-Парад» став не тільки дебютом для групи, але й першою зіркою і першою нагородою на творчому шляху. Потім розпочались концертні виступи, перший візит за кордон, довжелезний список міст, друзів, вдячні сльози фанатів, автографи, інтерв'ю, гастролі... Хвороби, що частенько обсідають провідних зірок та майстрів сцени, мабуть ніяк не могли встигнути за ритмом музикантів, тому знайшли притулок в закутках рідної естради. Зустріч «вевешників» в Москві з французькою музичною фірмою «Янус» стала для хлопців фатальною і вирішальною. Запрошені на фестиваль до Франції, хлопці аж на цілих п'ять років поселяються в Парижі з таємним бажанням оволодіння світового ринку, роботи та успіху. «Колись зорі сплинуть, та вже нас не буде. Та житимуть надії наші на Землі. Тоді, може, вчені та дізнають у генах про те, що ми мали зараз у душі». Нелегка доля емігранта — робота, робота... А де ж те визнання, задля якого всі творчі натури змушені йти на рішучий виклик суспільству? А слава, чи як вам приємніше, визнання, чекає, стомлене довгою відпусткою, вдома в рідному Києві, сидить терпляче у серцях людей і чекає. Та зрештою, «зозуля лічить життя: «Ку-ку! Ку-ку!» і невблаганно «летять, летять роки...». З невідомих нам причин групу залишає гітарист Юрій Здоренко, і його місце деякий час посідають різні музиканти, навіть чистокровні французи. Таким чином існує українсько-французький склад V.V. «Мости в вогню, та не гиненадія. А рю-ра, ри-ра, рю-рю, тугу покину...» Надія повернутись додому, до приємних серцю харчів, до солодкої для слуху мови і до багатьох рідних речей, була настільки сильною..,— що ось V.V. дома. Відразу ж знаходить собі на вакантну посаду гітариста — молодого обдарованого Євгена Рогачевського, котрий розпочав свою кар'єру в групах «Иіцький Аун» та «Імператор». Ще підлітком, бувши завзятим фанатом V.V., він знав усі тексти «вевешних» пісень і грав безпомилково усі гітарні партії. З новою силою зазвучала музика V.V. Міцно, сильно! Підкріплена багатющим досвідом та натовпом прихильників, що так скучили за живим звуком. До речі буде сказано, що V.V. слід занести до книги рекордів Гіннеса, як групу, що жодного разу не спокусилася на фонограму. Це, по нашим даним, стане ще одним грандіозним вибухом. А потім настав період «Вічної Весни», під знаменом якої V.V. «негайно рушає в путь...» концертних турів. Об'їздивши всю Україну, Білорусію, Росію, заглянувши у братню Якутію, хлопці завжди повертаються до рідного Києва, щоб вчинити черговий вибух. Приголомшуючою для всіх ідеєю став спільний виступ V.V. з оркестром та хором Збройних сил України. Ніяких епітетів не вистане аби зобразити, як 30 співаків та 50 військових музикантів при повному військовому параді ніжно підспівували під баян та бас-гітару «Ой, ти Галю, Галю молодая...». В душах молодих і старих зазвучало на повну силу «Весна прийде, Весна вгамує!» Отримавши за свою «Весну» три золоті жар-птиці на фестивалі «Таврійські ігри», мабуть хлопці повинні були сп'яніти від радощів, коли узбережжя величного Дніпра, вкрите гігантським натовпом людей, ревіло в унісон: «Буй, буй, буй! Бу-бу-бу-буй! Буй, буй, буй! Бу-бу-бу-буй!» Гаряча, розпалена слов'янська кров стриміла до прекрасного. І тут таки не встигли віруси зіркових паразитів! Успішний політ «вевешного» диску «Музіка» за пазухою першого українського космонавта Леоніда Каденюка на борту американського корабля «Shuttle» прогримів несподівано на цілу країну. Чи музиканти захотіли здійснити черговий вибух в холодному космічному просторі? Невідомо, але нове тисячоліття принесло нові негадані горизонти. Почалось освоєння далеких недосяжних країн: Америка, Ізраїль, Угорщина, Англія, Португалія. «Це тобі дарує, бажання надарує весна...». Саме першого березня (ви, любий читачу, мабуть помітили деяку символічність) виходить альбом «Хвилі Амура», який стає третім «золотим» альбомом групи, а хіт «День Народження» переймає естафету «Весни» і гідно несе її по просторах рідної землі.

Далі буде...

ВВ: новости